Вечное сияние страсти

[ich]

Вечное сияние страсти
Eternal Sunshine of the Spotless Mind






Сценарий Charlie Kaufman (Чарли Кауфман)


Рецензія на Кіномані
http://www.cinema.vrn.ru/reviews/eternalsunshine.shtml


Рецензія Екслера
http://www.cinema.vrn.ru/reviews/eternalsunshine.shtml


Оособисто мені цей фільм дуже сподобався. І от які питання в мене виникли:

1. Що так притягує Джоэл і Клементину один до одного?
Дивно як на мене. Вони ж зовсім різні.

2. Для чого Кауфман внес у сцеарій історію з Лікарем та асистенткою?
Я так і не зрозумів чого так страждала ця асистентка в кінці фільма. Як на мене дуже натянуто вийшло.


фільм є в клубі

[ich]

Рецензія Mandy
http://mediaclub.org.ua/forum/viewtopic.php?t=153

[ich]

Як вам рецензія від Христини (Mandy)? Але перед тим як щось сказати подивіться звісно сам фільм. )))

-------------------

Саме головне в “Вічному сяйві пристрасті” – Керрі. На цей раз Керрі довів нам, що він здатен на щось більше, ніж тупе варіювання своїх супер-популярних комічних образів.

-------------------
Повністю погоджуюсь, мені здається що у фільмах Кауфмана актори спеціально іграють, а не приймають участь у рекламних сексі-роліках. Тобто талановиті актори спеціально доводять глядачу що вони справжні актори саме в фільмах за сценарієм Кауфмана.


-------------------

Фішка тут не в «вічному сяйві пристрасті», а в «вічному сяйві незаплямованого розуму». Власне тут Кауфман, на пару з Гондрі, показали справжнє нутро людської істоти, котра для найкращого функціонування потребує хмар над головою і плям в голові.

-------------------
Не зрозумів звязок між хмарами і незаплямованим розумом? І взагалом я не зрозумів чому цей фільм про незаплямований розум?

[rocker]

Рецензія прикольно написана, але фільм, як на мене, нікудишній. Ну не пішов він мені. Я 4-и рази під нього засипав. Він перевершив "Готику" -- під неї я тричі засипав. Моя думка така - тупий слюнтявий фільм, який заслуговує на натянуту 3+.

1. Що так притягує Джоэл і Клементину один до одного?
Дивно як на мене. Вони ж зовсім різні.

2. Для чого Кауфман внес у сцеарій історію з Лікарем та асистенткою?
Я так і не зрозумів чого так страждала ця асистентка в кінці фільма. Як на мене дуже натянуто вийшло.

1)А так буває, що люди зовсім різні і їм як ні з ким добре разом. Пояснити чому не можу. Але це факт!!!

2)Її весь час тянуло до лікаря. Вони були коханцями -- він почистив їй мізки, щоб вона далі працювала в нього і тільки. Але її всерівно тянуло до нього на підсвідомому рівні. Якась частина її тіла дуже бажала його. Щось вона в ньому бачила, але не очима і відчувала потяг. А вніс Кауфман для того, щоб доказати, не тільки на прикладі головних героїв, що стирання памяті не може подолати справжні почуття.

А те що асистентка втекла від лікаря по дурному зробили.

[Гість]

Не зрозумів звязок між хмарами і незаплямованим розумом? І взагалом я не зрозумів чому цей фільм про незаплямований розум?

Заплямований мозок - це мозок з спогадами, тобто з "плямами". Ми стараємось щось неприємне не згадувати, а невдале кохання так взагалі забути, Джоел ж вирішив його витерти, ніби того і не було. По ходу справи він розуміє, що ті плями є його плями, і він з ними розставатись не хоче ні за що. Так от до чого я веду - ми думаєм, що вічно сяяти може лише щось чисте (як білизна випрана Тайдом:))), а фільм нам показує, що понту в сяйві незаплямованого розуму, якого ми всі так прагнему, немає жодного. Сяють наші спогади - гріючи нашу душу напротязі всього життя:)) Тобто фільм спростовує твердження, що подається в назві.
Що ж стосується хмар і розуму, то пояснюю хід своїх думок:))) - існує вислів "Голова в хмарах", тобто коли ігноруєш реалії і живеш в своєму світі (легка форма шизофренії:)). В випадку кохання, це означає безкрайню закоханість, коли світу білого не бачиш..Так от моє порівняння стосувалось реальних потреб людини для щасливого існування - їх потрібні плями в голові (пояснення в першому абзаці) і хмари в небі, щоб в стані закоханості її туди занурити:))

[Гість]

Оособисто мені цей фільм дуже сподобався. І от які питання в мене виникли:

1. Що так притягує Джоэл і Клементину один до одного?
Дивно як на мене. Вони ж зовсім різні.

2. Для чого Кауфман внес у сцеарій історію з Лікарем та асистенткою?
Я так і не зрозумів чого так страждала ця асистентка в кінці фільма. Як на мене дуже натянуто вийшло.

На перше питання тобі відповілі - не потрібно мати, щось спільне щоб закохатись...Одружитись - можливо, бо потрібні якісь точки опори, а для закоханості ніц не тре:))

На друге відповім так як сама це зрозуміла:
Історія з лікарем та асистенткою показує нам власне чим погана дана "зачистка" - негативність проявляється в безмежній жорстокості лікаря щодо героїні Данст. То, що вона в нього закохується знов і знов - це одне, а те, що він її використовує знов і знов це вже інше. Справа не в сексі, а от в чому - кохати це прекрасно, але відкритись людині, котру кохаєш - це вже дуже важко. А тепер уявіть - ви признались людині, від котрої вам дух перехоплює, в коханні, а вам кажуть, що ви це вже робили, і не раз...Ну мене б теж чорти вхопили, що я себе постійно дурою виставляю - всі це знають, а я не пам'ятаю:)) Тут показано, що краще пам'ятати, ніж забути, бо забуття не принесло героїні Данст щастя, а лише додаткових страждань....

[ich]

Значить автор хотів показати що для будьякого небажанного кохання (чи воно небажане від обставин, як у лікаря, чи від характерів як у головних героїв) дуже не рекомендується все забувати ))) бо кохання не перемогти, і воно ліпше знає кому з ким бути )) Вміє Кауфман з неймовірно банального і затяганого роками сюжету зробити шедевр. Геній! Що тут ще можна сказати.

Рецензія від Христини (Mandy) класна, професійно зроблено. Трохи завелика для мене нетерплячого, але написано цікаво.

[Гість]

бо кохання не перемогти, і воно ліпше знає кому з ким бути ))

Згідна, але не до кінця...)Мені здається що справа не в тому, що кохання саме знає кому з ким краще...Думаю мораль полягає в тому, що все стається з якоїсь причини...Те, що нас не вбиває - робить нас сильнішим...Думаю всі наші спогади є однаково важливими і мають свій власний зміст в сенсі нашого існування...Відмовившись від якихось з них, на свій власний розсуд, ми, як я вже писала, ризикуємо зникнути самі..Це те саме, наприклад, якщо розглядати своє власне життя як мозаїку. Вона складається з різних брібниць, і в основному з спогадів. Тому, видаливши декілька складових, візерунок не стане кращим або гарнішим - він просто буде не повним...

[ich]

Взагалом дуже спорна думка. Я не побачив ніяких аргументів в користь такої думки у фільмі. Можна детальніше?

[Гість]

Взагалом дуже спорна думка. Я не побачив ніяких аргументів в користь такої думки у фільмі. Можна детальніше?

Як не знайшов???Три героя вибірково стерли свої спогади - хоч хтось задоволеним залишився?

[ich]

Але якщо б їм не сказали про те що вони пройшли таку процедуру, вони би невідомо чи були нещасні. Я не бумаю що це доказ.

[Гість]

Але якщо б їм не сказали про те що вони пройшли таку процедуру, вони би невідомо чи були нещасні. Я не бумаю що це доказ.

Так власне штука в тому, що їм сказали - і скажуть кожному рано чи пізно, бо паперчик надісланий друзям про те, щоб не згадували людину котру ти стер, на довго мовчати не заставить...Іншим доказом є те, що герої після "чистки" не були щасливі, жоден...А до того були...Тому, можливо, 5-ти хвилинне щастя вартує страждань? Краще любити і страждати, жити і відчувати - ніж відчувати пустоту від незнання...

[Merlin]

Думаю всі наші спогади є однаково важливими і мають свій власний зміст в сенсі нашого існування... Відмовившись від якихось з них, на свій власний розсуд, ми, як я вже писала, ризикуємо зникнути самі...

Тут згадалась для уточнення ще одна думка, яка дуже часто висловлюється в різних контекстах але з однаковим змістом. Я наведу як приклад варіант зі Сходу. Отже, притча:

Жив собі відомий свого часу гуру Лі Цинь. І прочувши про його славу імператор запросив його до себе в палац. Коли імператорові посильні повернулись, вони передали відповідь Лі: мовляв, немає такого гуру як Лі Цинь, втім якщо імператор бажає, той завітає до палацу. Коли Лі нарешті прибув, імператор запитав: як так, от ти зараз переді мною, а кажеш що тебе немає? На що гуру відповів: ти бачиш мої руки, ноги, голову, тіло; але мене нема. Візьми віз що на подвір'ї, зніми колеса -- це не буде віз, це колеса; розбери по жердині -- в тебе дрова, а де ж віз? Його немає, є частини, а ціле ми самі придумали і назвали.

Словом, як в матриці -- ложки не існує.

Але, облишивши жарти, ідея залишається прозорою, і повертаючись до теми дискусії, висновок простий: викинувши частину себе (своїх спогадів), людина зникає -- є нова людина, а попередня втрачена. Це лишається спірним лише тому, що зі сторони підміна часом може бути мало помітною.

[Merlin]

1. Що так притягує Джоэл і Клементину один до одного?
Дивно як на мене. Вони ж зовсім різні.

Віталій (ich), ти б може уточнив -- питання для затравки, розігріти активність? Чи ти справді дивуєшся? Тоді здивований я. Взагалі то rocker відповів, від себе додам лиш -- пропоную вправу на уважність. Подивись навколо, на друзів, знайомих... Навряд чи знайдеш багато пар, в яких партнери подібні.

Є відоме прислів'я: "протилежності сходяться". Спостереження ніби народне (якщо помиляюсь, нагадайте тоді автора). Психологи дещо спростовують цю тезу: найкраще сходяться не протилежності, і не схожі, а десь посередині. Тобто коли точки дотику є, але й відмінностей аж ніяк не бракує.

[ich]

Віталій (ich), ти б може уточнив -- питання для затравки, розігріти активність? Чи ти справді дивуєшся? Тоді здивований я. Взагалі то rocker відповів, від себе додам лиш -- пропоную вправу на уважність. Подивись навколо, на друзів, знайомих... Навряд чи знайдеш багато пар, в яких партнери подібні.

Не погоджуюсь з тобою. В кожній парі є щось, що їх об'єднює. Якась спільна риса, щось що дає відчуття розуміння один одного. До того ж люди в щасливих парах дуже подібні. Безумовно протилежності приваблюють один одного, але спільні риси завжди мають бути.

Питання власне в тому що між героямі фільму такого спільного. Навіть після промию мозків Клементіна знови западає на Джойла. Що ж її так притягує?

А взагалі дуже дивно, що в цьому фільмі покзано два кохання і обидва з "ведучою" жінкою і "ведомим" чоловіком.